Опис досвіду роботи

Опис досвіду роботи

                                    

     Основним засобом людського спілкування є мова, а в багатомовному просторі  є декілька мов. Ось чому вивчення іноземних мов набуває особливого статусу в нашій країні. Входження нашої держави до європейського освітнього простору, міжнародна інтеграція всіх аспектів суспільного життя вимагає вільного володіння іноземною мовою, необхідною в будь-яких сферах людської діяльності. Мовленнєва компетенція стає вагомим фактором суспільно‐ економічного та культурного розвитку суспільства, в якому особистість вільно володіє іноземною мовою й може запровадити її в життя. Це сприяє підвищенню мовного статусу в умовах шкільної середньої освіти, підвищенню рівня її викладання, а також спонукає до пошуку нових підходів під час навчально‐ виховного процесу, зокрема, формуванню мовленнєвої компетенції учнів. Вирішення цих питань скеровується в русло практичної діяльності, а саме допомогти учням усвідомити свою мовленнєву практику, розвивати мовленнєву інтуїцію, формувати в них навички самодіагностики при побудові зв’язних висловлювань. Найважливішою характеристикою комунікативного підходу є використання автентичних матеріалів, які реально використовуються носіями мови.

      Виходячи з тенденцій і вимог сучасності я і вибрала проблему над якою працюю - це «Формування мовленнєвої компетенції на уроках англійської мови».

      Говоріння забезпечує усне спілкування іноземною мовою в діалогічній формі (паралельно з аудіюванням) і в монологічній формі. Воно спрямоване  до однієї особи або до необмеженої кількості осіб. Як і будь-яка інша діяльність, акт говоріння має певну мету, мотив,в основі якого лежить потреба, тому надзвичайно важливою є  мотивація, щоб кожен учень розумів для чого це йому потрібно і міг застосувати вивчене у реальному житті.

  Термін «комунікативна компетенція» виражає відношення та взаємодію між граматичною компетенцією (знання граматичних правил) та соціолінгвістичною компетенцією (вміння спілкуватися). Визначення комунікативної компетенції містить чотири складові частини: граматична компетенція, дискурсивна компетенція, тобто здатність будувати речення у дискурсі з метою формування змістовної цілісності ряду висловлювань, соціолінгвістична компетенція, яка полягає у розумінні правил вживання мовних норм, які залежать від певного соціального контексту, та стратегічна компетенція, яка визначає мовні прийоми, які використовують мовці, коли спілкування погіршується у результаті недостатнього знання мови.               

     Спілкуючись рідною мовою,мовець думає лише про те,що сказати і в якій послідовності. Ці дії повністю автоматизовані і здійснюється миттєво. При говорінні іноземною мовою(за умови недостатнього рівня володіння нею) ці операції стають помітними через відсутність міцних зв’язків між мовленнєвим задумом та мовними засобами його вираження. Тому умовою здійснення діяльності говоріння є наявність мовленнєвих автоматизмів, або мовленнєвих  навичок:граматичних,  лексичних,  вимовних (артикуляційних та інтонаційних). Без елементарного рівня граматичної компетенції неможливо спілкуватися з носієм мови взагалі. Отже, граматична компетенція є частиною комунікативної компетенції.

       Протягом всього періоду педагогічної діяльності я  удосконалюю свій

стиль роботи, форми і методи викладання іноземної мови у школі.

       В своїй роботі застосовую як репродуктивні методи навчання, хорові, групові, парні, індивідуальні, а також інтерактивні методи навчання, що помагають формуванню мовних умінь і навичок усім учасниками спілкування, заохочують їх до мовленнєвої діяльності, сприяють кращому засвоєнню мовних зразків

Стійка увага учнів протягом усього уроку забезпечується завдяки тому,що міняються різні види і форми роботи. Майже на кожному уроці використовую аудіовізуальні засоби,автентичні матеріали, що сприяє розвиткові правильної вимови оскільки учні сприймають на слух безпосередньо носіїв мови і намагаються відтворити почуте. Намагаюся раціонально розподілити час на уроці, вибираю оптимальний темп проведення уроку. В своїй роботі використовую власноруч зроблену наочність, роздатковий матеріал, презентації, тощо.                           

Продумую тип,структуру уроку, чітко визначаю його навчальну, виховну та розвиваючу мету. Намагаюся вдало здійснювати  мотивацію навчальної діяльності учнів,щоб викликати інтерес  до предмету та до навчання, створювати доброзичливу атмосферу співпраці. Спілкуючись один з одним іноземною мовою, учні вчаться бути демократичними, думати критично та приймати рішення.

    Комунікативну спрямованість реалізую шляхом моделювання реальних комунікативних ситуацій, які сприяють засвоєнню мовних одиниць у типових комунікативних контекстах. Для цього в практиці своєї роботи використовую інноваційні технології навчання:

1       роботу в групах

2       робота в  парах

3       навчально- методичні ігри

4        рольові  ігри

5       фронтальні форми роботи («Мікрофон»)

6       метод проектів,

7        нестандартні форми проведення  уроків.

8       Уроки з використанням комп’ютерних технологій та Інтернет ресурсів.

      З метою розвитку мовленнєвої компетенції учнів я застосовую на своїх уроках наступні вправи для розвитку зв’язного мовлення:

1)    Tell me about it. Завдання полягає в тому, що один учень висловлюється по певній темі, а інший його перебиває на певному слові і просить продовжити розповідь про те на чому перебив.

I live in а small village. I live with my family in the big house.

Tell me please about your house.

My house is light and comfortable. There are 4 rooms . There is a big garden behind it.

Tell me please about your garden.

2) Give me more information. Учитель пропонує будь-яке слово, а учні по черзі доповнюють речення додаючи свою інформацію . Вчитель  може давати навідні запитання або учні можуть самі запитувати інформацію.

Green

Green tree

Big green tree

Big green tree is standing …..

3) 10 words.Кожен учень називає по одному слову, які не зв’язані за змістом. Далі пропонується скласти зв’язну розповідь використавши ці слова.

 4) Портретне інтерв’ю. Учні діляться на три групи. Кожна група отримує малюнок з метою підготувати якомога більше питань до інших груп.

5)My fingers. Учням пропонується намалювати свої пальці і на кожному пальці записати певну інформацію. Використовуючи свої долоні скласти зв’язну розповідь. Наприклад, розповісти про себе:

1 name

2 age

3 family

4 hobby

5 subject ….

6) Who I am? Учневі на спину чіпляється певий малюнок чи слово по темі, що вивчається, а він, поставивши якомога більше питапь, повинен здогадатися, хто чи що він є.

7) Mind‐map. Цей вид роботи полягає в тому, що з опорою на малюнок та ключові слова учні мають скласти повідомлення чи зв’язну розповідь.

8) Діалог. Учням пропонується за зразком відтворити діалог, скласти власний за ключовими питаннями чи відповідями. Формуванню діалогічного мовлення значною мірою допомагають рольові ігри.

     Застосовую інсценізацію уривків твору, даю завдання увійти в роль того чи іншого героя( «Рольова гра»),  що дає можливість розвивати артистичні здібності, діалогічне і монологічне мовлення учнів та є хорошою мотивацією до навчання оскільки кожен хоче зіграти свою роль якнайкраще. Ця форма роботи досить ефективна серед учнів середніх класів.

     У старших класах практикую методи проектних технологій, різноманітні

дослідницькі та пошукові методи, що спрямовані на самостійну і творчу роботу учнів.

   Веду позакласну роботу з англійської мови,регулярно проводжу тижні  англійської мови у школі

   Вчитель досягне успіху лише тоді на своїх уроках, коли зрозуміє, що дітям подобається все нове і цікаве. Ми, вчителі, повинні пам’ятати, що одна й та сама модель проведення уроків, не дає можливості дітям розкрити себе повністю, зупиняє розвиток творчого потенціалу. 

      Отже, розвиток мовленнєвої компетенції на уроках англійської мови є однією з умов вільного володіння іноземною мовою. Виконуючи вправи та завдання, що формують мовленнєву компетенцію, учні розвивають пізнавальну діяльність, вчаться самостійно мислити – і вчитель лише керує навчальним процесом. Різноманітність мовленнєвих ситуацій, які можуть бути створені в класі, сприяють формуванню в учнів стійкого інтересу до вивчення іноземної мови, внутрішньої мотивації до опанування іноземною мовою. Також активізується творча діяльність школярів, розвивається культура мовлення, мислення, спілкування. Учні оволодівають загальними прийомами комунікативної компетенц

п

             

             Важливою проблемою для педагогічної теорії та практики залишається питання урізноманітнення навчального процесу, активізації пізнавальної діяльності учнів, розширення сфери їх інтересів. Сучасним учням доступні найрізноманітніші джерела інформації, але часто саме наявність готової інформації сприяє розвитку пасивності. Зникає прагнення до пошуку, пізнання, творчості, тобто діяльності. Навчальний матеріал може здаватися учням "сухим" і нецікавим, тому завдання вчителя – зацікавити їх. Це можна зробити за допомогою інформаційних технологій (наприклад, презентації засобами SMART-BOARD), науково-популярних фільмів, Інтернету, а також за допомогою дидактичних ігор

       Про навчальних можливостях ігор відомо давно. Багато видатних педагогів справедливо звертали увагу на ефективність використання ігор у процесі навчання. У грі проявляються особливо повно і часом несподівано здібності  дитини. 

Широкі можливості для активізації навчального процесу дає використовування ігор. Гра - методичний прийом, що відноситься до групи активних способів навчання практичному володінню іноземною мовою. Вона є умовним відтворенням її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування. Ефективність навчання  обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмету. Ігрова діяльність мотивує мовну діяльність, оскільки діти що навчаються опиняються в ситуації, коли актуалізується потреба що-небудь сказати, запитати, з'ясувати, довести, чимось поділитися із співбесідником. Школярі наочно переконуються в тому, що мову можна використовувати як засіб спілкування.

Гра активізує прагнення дітей до контакту один з одним і вчителем, створює умови рівності в мовному партнерстві, руйнує традиційний бар'єр між вчителем і учнем.
      Гра - особливо організоване заняття, що вимагає напруги емоційних та розумових сил. Гра завжди передбачає прийняття рішення - як діяти, що сказати, як виграти? Бажання вирішити ці питання загострює розумову діяльність граючих. А якщо підліток при цьому говорить іноземною мовою, це відкриває багаті навчальні можливості. Діти над цим не замислюються. Для них гра перш за все - захоплююче заняття. Цим вона і приваблює вчителів, в тому числі і вчителів іноземної мови. У грі всі рівні. Вона посильна навіть слабким учням. Більш того, слабкий з мовної підготовки учень може стати першим у грі: винахідливість і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань - це дає можливість подолати сором'язливість, що заважає вільно вживати в мові слова чужої мови, і благотворно позначається на результатах навчання. Непомітно засвоюється мовний матеріал, а разом з цим виникає почуття задоволення - «виявляється, я вже можу говорити нарівні зі всіма». 

     Усні та письмові навчальні ігри можуть бути використані вчителями іноземних мов та служити для підвищення мотивації у навчанні.
          Гру так само розглядають як ситуативно-варіативної вправу, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах, максимально наближених до реального мовного спілкування з властивими йому ознаками - емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу. 
Ігри сприяють виконанню важливих методичних завдань: 
- Створенню психологічної готовності дітей до мовного спілкування; 
- Забезпеченню природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу; 
- Тренування учнів у виборі потрібного мовного варіанту, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мовлення взагалі.

Ігрові форми навчання дозволяють використовувати всі рівні засвоєння знань: від відтворюючої діяльності до головної мети - творчо-пошукової діяльності.

      Досвід показує, що мовні ситуації, близькі до реального життя, допомагають підвищити ефективність уроків, активізувати мовну діяльність учнів, підвищити їх інтерес до іноземної мови.

       Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти вільно залучаються до будь-якої діяльності, особливо ігрової, самостійно організовуються в групову гру, продовжують ігри із предметами, іграшками; з'являються не імітаційні ігри.

 В ігровій моделі навчального процесу створення проблемної ситуації відбувається через введення ігрової ситуації: проблемна ситуація проживається учасниками в її ігровому втіленні, основу діяльності становить ігрове моделювання, частину діяльності учнів відбувається в умовно-ігровому плані. Практично весь навчальний час в грі відведений на мовну практику, при цьому не тільки той, що говорить, але і той, що слухає, є максимально активним, оскільки він має зрозуміти і запам'ятати репліку партнера, співвіднести її з ситуацією, визначити, наскільки вона релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати.  Ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів школярів, сприяють усвідомленому освоєнню іноземної мови. Вони сприяють розвитку таких якостей, як самостійність, ініціативність; вихованню відчуття колективізму. Діти, що вчаться активно, захоплено працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх товаришів; вчитель лише керує навчальною діяльністю.

   Цілі  використання  ігор  на  уроках  іноземної мови:

- формування певних навичок;

- розвиток певних мовних умінь;

- навчання вмінню спілкуватися;

- розвиток необхідних здатностей і психічних функцій;

- пізнання (у сфері становлення мови);

Існує багато видів гри та ігрових елементів на уроці, серед яких усні, письмові та рухливі ігри. Ігри повинні проводитись неодмінно в доброзичливій, творчій атмосфері, викликати у школярів почуття задоволення, радості. Гра організовується таким чином, щоб учні могли активно спілкуватися, з максимальною ефективністю використовувати мовний матеріал, що відпрацьовується.

Роль учителя в процесі підготовки і проведення гри постійно змінюється. На початковій стадії роботи вчитель активно контролює діяльність учнів, але поступово стає лише спостерігачем.

Основні вимоги до ігор:

1. Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати у школяра інтерес і бажання добре виконати завдання, її слід проводити на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.

2. Гру потрібно добре підготувати з точки зору як змісту, так і форми, чітко організувати. Важливо, щоб учні були переконані у необхідності добре виконати ту або іншу задачу. Тільки при цій умові їх мова буде природною і переконливою.

3. Гра повинна бути прийнятий всією групою.

4. Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері, викликає у школярів відчуття задоволення, радості. Чим вільніше відчуває себе учень у ході гри,  тим ініціативніше він буде в спілкуванні. З часом у нього з'явиться відчуття впевненості в своїх силах.

5. Гра організовується таким чином, щоб учні могли в активному мовному спілкуванні з максимальною ефективністю використовувати мовний матеріал який відпрацьовується.

6. Вчитель неодмінно вірить в гру, в її ефективність. Тільки при цій умові він зможе добитися добрих результатів.

7. Велику значущість додає уміння вчителя встановити контакт з дітьми. Створення сприятливої, доброзичливої атмосфери на занятті – дуже важливий чинник, значення якого важко переоцінити.

В процесі гри сильні учні допомагають слабким, а вчитель управляє процесом спілкування: підходить то до одного, то до іншого учня, який потребує допомоги, вносить необхідні корективи в роботу.

В ході гри вчитель не виправляє помилки, а лише непомітно для учнів записує їх, щоб на наступному занятті обговорити найтиповіші.

Таким чином, гра додає навчальному спілкуванню комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно підвищує якість оволодіння ім. Гра - це могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.

Класифікація ігор

Ігрова діяльність - це особлива сфера людської активності, в якій особа не переслідує ніякої іншої мети, окрім отримання задоволення, задоволення від прояву фізичних і духовних сил.

Природа створила дитячі ігри для всебічної підготовки до життя. Тому вони мають генетичний зв'язок зі  всіма видами діяльності людини і виступають як специфічно дитяча форма пізнання, і праці, і спілкування, і мистецтва, і спорту. Звідси і назви ігор: пізнавальні, інтелектуальні, будівельні,

гра-праця, гра-спілкування, музичні ігри, художні, ігри-драматизації, рухомі, спортивні і т.д.

Прийнято розрізняти два основні типи ігор: ігри з фіксованими, відкритими правилами і ігри з прихованими правилами. Прикладом ігор першого є більшість дидактичних, пізнавальних і рухомих ігор, сюди відносять також розвиваючі інтелектуальні, музичні, ігри-забави,

атракціони.

До другого типу відносять ігри сюжетно-ролеві. Правила в них існують неявно. Вони - в нормах поведінки відтворних героїв.

1. Рухомі ігри - найважливіший засіб фізичного виховання дітей в дошкільному і особливо в шкільному віці (на початковому етапі). Вони завжди вимагають від граючих активних рухових дій, направлених на досягнення умовної мети, обумовленої в правилах. Велике значення рухомих ігор в етичному вихованні. Вони розвивають відчуття товариської солідарності, взаємодопомоги, відповідальності за дії один одного.

2. Сюжетно-рольові ігри (іноді їх називають сюжетними)  займають особливе місце в етичному вихованні дитини. У цих іграх на основі життєвих або художніх вражень учні вільно і самостійно відтворюються соціальні відносини і матеріальні об'єкти або розігруються фантастичні ситуації, що не мають поки аналога в житті.

3. Комп'ютерні ігри  мають перевагу перед іншими формами ігор: вони наочно демонструють рольові, способи рішення ігрових задач, наприклад, в динаміці представляють результати сумісних дій і спілкування персонажів, їх емоційні реакції при успіху і невдачі, що в житті важко уловимо. Зразком таких ігор можуть стати народні казки і твори фольклору. Діти засвоюють практично засоби комунікації, способи спілкування і вирази емоцій. Всі комп'ютерні програми для дітей повинні бути позитивно етично направленими, містити елементи новизни, але у жодному випадку не повинні бути агресивними і жорстокими

4. Дидактичні ігри розрізняються по повчальному змісту, пізнавальній діяльності дітей, ігровим діям і правилам, організації і взаємостосункам дітей, ролі вчителя. Перераховані ознаки властиві всім іграм, але в одних виразніше виступають одні, в інших - інші.

Умовно можна виділити декілька типів дидактичних ігор, згрупованих по виду діяльності.

•        Ігри-подорожі.

•        Ігри-Доручення.

•        Ігри-Припущення.

•        Ігри-Загадки.

•        Ігри-бесіди  (ігри-діалоги).

      Виходячи з усього згаданого вище, слід зазначити важливість використання різноманітних ігрових прийомів під час навчально-виховного процесу, які передбачають покращенню засвоєння навчального матеріалу, розвиткові мотивації учнів до навчання та можливості самовираження, допомагають наблизити учня до реального життя.